Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака Івана Івановича (далі - державний виконавець, управління ДВС відповідно), третя особа - ОСОБА_11, про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

27 березня 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з адміністративним позовом до державного виконавця управління ДВС, у якому просило визнати неправомірними дії державного виконавця управління ДВС щодо винесення постанови від 14 березня 2014 року про накладення на позивача штрафу та скасувати зазначену постанову. Позовні вимоги обґрунтувало тим, що зі своєї сторони позивач вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду.

Суди встановили, що згідно з виконавчим листом № 913/1443/2012, виданим 24 січня 2014 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області, управління ПФУ зобов'язано перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_11 з 1 січня 2012 року відповідно до статей 48, 50, 52, 54, 67, Закону України від 28 лютого 1991 року № 796«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2009 року, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2010 року.

На основі вищезазначеного виконавчого документа державний виконавець управління ДВС виніс постанову від 31 січня 2014 року ВП № 4180623 про відкриття виконавчого провадження та надав боржнику термін для добровільного виконання рішення суду в строк до семи днів.

Листами від 11 лютого 2014 року та від 5 березня 2014 року управління ПФУ повідомило, що не в змозі виконати рішення суду у повному обсязі у зв'язку з відсутністю коштів.

Державний виконавець постановою від 14 березня 2014 року № 41806235 наклав на управління ПФУ штраф у розмірі 680 грн за невиконання без поважних причин рішення суду в установлений державним виконавцем строк.

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області постановою від 17 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування на виплату грошової допомоги як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань не можуть бути прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 грудня 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, позивач звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України.

На обґрунтування заяви управління ПФУ надало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року (справа К/9991/45657/12), яка, на думку позивача, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

У зазначеній ухвалі Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки такий боржник не мав, і це встановлено судовими рішеннями, фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного та, повторно, п'ятиденного строку виконати судове рішення в цій частині.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 січня 2015 року допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової плати в адміністративних Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ на виконання постанови державного виконавця управління ДВС надіслало повідомлення, у якому зазначило, що на виконання постанови Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_11 управління ПФУ провело відповідний перерахунок пенсії, суму доплати включило у додаткову відомість, виплата за якою буде проведена за наявності фінансування з Державного бюджету України. При цьому повідомило, що фінансування на виплату пенсії здійснюється централізовано ПФУ згідно з потребою, яка опрацьовується ПФУ, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані відповідачем на виконання рішень суду, в управлінні ПФУ немає.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. СамсінО.О. Терлецький